1.Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, чи такою, як ти хочеш.
Допоможи їй стати не тобою, а собою.
2.Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя.
Як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той — третьому, і це незворотний закон вдячності.
3.Не зганяй на дитині свої образи, щоб на старість не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.
4. Не стався до проблем дитини зверхньо. Життя дане кожному по його силі, і будь певен, для дитини воно таке ж важке, як і для тебе, а може й важче, оскільки у неї немає досвіду.
5.Не принижуй!
6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини — це її зустрічі з дітьми. Будь уважнішим до них — ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.
7.Не картай себе, якщо не можеш зроби ти щось для своєї дитини. Пам'ятай: для дитини все одно буде зроблено недостатньо, і водночас для неї зроблено все.
8.Дитина — це не тиран, який заволодіває всім твоїм життям, не лише плід від плоті й крові. Це та дорогоцінна чаша, яку життя дало тобі, щоб зберігати й розвивати в ній творчий вогонь. Це розкріпачена любов матері й батька, які зрощують не «їхню власну» дитину, а душу, дану на зберігання.
9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій дитині те, що не хотів би, щоб робили твоїй.
10.Люби свою дитину будь-якою: малою й дорослою, нереалізованою й реалізованою. Спілкуючись з нею, радій, бо дитина — це свято, яке поки що з тобою.